Как Игорь Сподин стал профессиональным марафонцем
Як Ігор Сподін став професійним марафонцем
https://igorspodin.com/uk/
Ігор Сподін: результат приносить лише концентрація сил

Ігор Сподін: результат приносить лише концентрація сил

Щорічний осінній півмарафон Wizz Air Budapest був серйозним завданням. Для його вирішення марафонець Сподін Ігор Юрійович присвячував весь свій вільний час для тренувань. Адже мета була непростою — повернутися в Україну з перемогою.

Перемога полюбляє підготовку

Забіг 6 вересня не був милостивим до учасників — на момент старту у Будапешті стояла сильна спека. Шлях довжиною понад 20 км обіцяв бути непростим. Ігор Сподін прекрасно це розумів, оскільки був заздалегідь підготовлений до маршруту.

Тренування проходили на батьківщині. Українська погода справі теж не сприяла: літо видалося дивно нещадним, тримаючи повітря гарячим з ранку до вечора. Але шляху назад не було. Тому підготовка йшла щодня. До свого старту спортсмен повинен був підійти у найкращій фізичній кондиції.

Підтримка друзів також не була одностайною. Дехто сприйняв його тренувальний фанатизм як даремне витрачання часу. Але Сподін Ігор мав за плечима багатий досвід виступів, підготовка до яких не заважала йому приділяти увагу сім'ї та бізнесу.

Навантаження були знижені лише за кілька тижнів до старту. Український марафонець готувався, як личить професіоналові: сувора білкова дієта протягом тренувань та насичене вуглеводне меню за кілька днів до забігу. Тепер він повністю готовий.

15 тисяч конкурентів

Марафон відвідали 15 тисяч легкоатлетів — це вдвічі більше, аніж роком раніше. Забіг розпочинався з алеї імені угорського кардинала і філософа Петера Пазманя. Траса марафону проходила крізь усе місто й завершувалася на місці старту. Осінній Будапешт цієї пори року надзвичайно красивий, але часу милуватися красотами не було.

Тиску Ігор Сподін не відчував. Свою роль відвграв досвід колишніх забігів у Парижі, Римі, Берліні та інших столицях Старого світу. Іншими словами, залишалося лише викластися по максимуму.

Спочатку легкоатлет біг в енергоощадному режимі, закріпившись у середині. Орієнтиром для нього була група лідерів, від яких не можна було відставати. Ігор Юрійович тримався поруч, готовий у найбільш слушний момент увімкнутися до забігу на повну.

Прискоритися довелося на екваторі марафону. Однак незабаром стало зрозуміло, що група лідерів тримає занадто високий темп й нагнати їх вже майже неможливо. Уздовж дистанції розташовувалися пункти харчування з енергетичними гелями та ізотоніками, які дуже підтримували Ігоря. Це набагато ефективніше води, оскільки, крім рідини, ізотоніки дають необхідні під час бігу мінеральні речовини.

До фінішу залишалося зовсім трохи, але відставання не скорочувалося. Бігун прискорився, направивши на досягнення мети останні ресурси організму. Економити сили сенсу вже не було. Перемога — головна мета приїзду до Угорщини, оскільки півзаходи не для цього легкоатлета.

Але конкуренція була значною. У марафоні брали участь імениті спортсмени, здатні готуватися до забігу набагато довше й інтенсивніше. Тому цього разу бігун першим не став.

Попри такий підсумок забігу, гіркоти поразки не було. Навпаки, це означає, що наступного разу слід докласти вдвічі більше зусиль. Кожен вільний час повинен бути присвяченим тренуванням. Можливості людини, котра поставила перед собою мету, невичерпні. А поразка лише розпалює апетит.

«Марафон — серйозне завдання навіть для досвідченого спортсмена, — каже Ігор Сподін. — Успіх залежить від десятків факторів, головним з яких є сила волі. Як тільки опиняєшся на біговій доріжці, життєві обставини, здоров'я, ба навіть вік відходять на другий план. Потрібно ставити перед собою мету та досягати її усіма наявними силами. Лише так можна досягти результату».